Хвилі

Кажуть, узбережжя все зцілить
Бачиш, я стою ніби стелою
В вирі первісно байдужої хвилі
Без контрастному, що по настрою?

Хай все підвищує тон, морем марить мій сон
Насувається шторм, поглинає мить "до"
Мокрий сірий бетон б'ється з оптимізмом
Я занурюю в воду свої долоні

Як навіжені, ті люди меншають
Збільшуючи міста
Не дихаючи в них вільно
То не так, те не так, ніби
Туга тне тенета, бо мета
Так сумувати сильно
За... хвилями, хвилями, хвилями, хвилями, хвилями
Хвилями, хвилями, хвилями, хвилями, хвилями

Море нам з тобою не вірить
Бо мінливе мов хтиві ша з думок
Дихає кригою сонце на небосхилі
Ми дістались до "нас дістали знов"
А-а, нарощує темп німий людяний жаль
Щоб вдивитися в нас, треба втікти за край
Зайве відсікай - грай, сіра льодяна сталь
Я занурюю в воду свої долоні

Як навіжені, ті люди меншають
Збільшуючи міста
Не дихаючи в них вільно
То не так, те не так, ніби
Туга тне тенета, бо мета
Так сумувати сильно
За... хвилями, хвилями, хвилями, хвилями, хвилями
Хвилями, хвилями, хвилями, хвилями, хвилями

Тут, серед товщі води, коливається тиск
Пиши "тут були ми" на піску, і біжи
В серці спокою мить, та чи є у ній ти?
Я занурюю в воду свої долоні

Як навіжені, ті люди меншають
Збільшуючи міста
Не дихаючи в них вільно
То не так, те не так, ніби
Туга тне тенета, бо мета
Так сумувати сильно
Як навіжені, ті люди меншають
Збільшуючи міста
Не дихаючи в них вільно
То не так, те не так, ніби
Туга тне тенета, бо мета
Так сумувати сильно
За... хвилями, хвилями, хвилями, хвилями, хвилями
Хвилями, хвилями, хвилями, хвилями, хвилями